Інтернет – сайт як об’єкт права інтелектуальної власності

Актуальність вказаної теми зумовлена тим, що Інтернет-сайт як об’єкт права інтелектуальної власності є складним явищем, яке містить в собі елементи різних правових інститутів інтелектуального права. Крім поняття «Інтернет-сайт» у науковій літературі та в чинному законодавстві вживається ще поняття «веб-сайт». Ці поняття є синонімами, а відтак немає потреби розмежовувати їх.

Швидкий розвиток Інтернет – технологій зумовлює необхідність вдосконалення правового регулювання щодо використання об’єктів інтелектуальної власності в мережі Інтернет. Інтернет – відносини загалом потребують певного спеціального правового регулювання, оскільки законодавство у цій сфері практично відсутнє. Закон України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 р. № 1280-IV, який встановлює правову основу діяльності у сфері телекомунікацій, містить лише кілька визначень (Інтернет-сайту, адреса мережі Інтернет, адресний простір мережі Інтернет, домен), яких не достатньо для належної правової характеристики всіх відносин, що виникають у мережі Інтернет.

Законодавство про інтелектуальну власність також майже не містить спеціальних норм щодо особливостей використання об’єктів інтелектуального права в цифровому середовищі (винятком є заборона використання доменного імені невласником Свідоцтва на знак для товарів і послуг, якщо домен і знак співпадають або є подібними).  

Слід враховувати, що Інтернет – це всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв'язана глобальним адресним простором, а Інтернет-сайти є засобом візуалізації цих інформаційних ресурсів, які розміщуються в мережі Інтернет. Тому Інтернет-сайт не існує поза межами Інтернету.

У законодавстві України визначення Інтернет-сайту наводиться лише у відомчому підзаконному нормативно-правовому акті – в наказі Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 25.11.2002 року № 327/225 «Про затвердження Порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади та Порядку функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади». Зокрема, відповідно до аб. 3 п. 1.3 цього Порядку веб-сайт (Інтернет-сайт) – це сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб'єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет. А веб-сайт як системне багаторівневе об’єднання різних ресурсів та сервісів для забезпечення максимальної можливості доступу до інформації та послуг є веб-порталом.

У науковій літературі (Атаманова Ю.Є.), розвиваючи це визначення, наголошують, що досягнення формальної та змістовної єдності веб-сайтом здійснюється завдяки трьом основним його складовим, а саме:

1. програмним та апаратним засобам (серверним програмним засобам; програмним засобам сайту);

2. адресі у мережі Інтернет або доменному імені;

3. інформаційному наповненню, яке охоплює текстову інформацію; графічну інформацію; аудіовізуальну інформацію. Вказана позиція заслуговує на увагу, оскільки справді Інтернет-сайт має власне унікальне ім'я (домен), функціонує завдяки засобам програмування та містить візуалізацію через інформацію, яка придатна для використання користувачами Інтернету.

Гура М.В. у своєму дисертаційному дослідженні наводить власне визначення Інтернет-сайту, розуміючи під ним відокремлений, логічно завершений елемент мережі Інтернет, який створений на основі технології гіперпосилань, розташований на сервері (host), має унікальну адресу (url), за якою до нього може отримати доступ будь-який користувач мережі Інтернет (автор.: інколи існують винятки з цього правила, зокрема, можливе блокування доступу до певного веб-сайту окремих користувачів або користувачів певної країни тощо), та у своїй основі містить Інтернет-сторінки, які мають графічний вигляд та можуть бути переглянуті за допомогою спеціальних комп’ютерних програм (браузерів). Це визначення доповнює ознаки, що виділяються Атамановою Ю.Є. для Інтернет-сайту, серед яких: це відокремлений елемент мережі Інтернет, функціонування на основі технології гіперпосилань, місце розташування на сервері, для доступу до нього використовуються спеціальні комп’ютерні програми.

На нашу думку, Інтернет-сайт – це складний об’єкт інтелектуального права, оскільки:

– містить в собі програмні засоби (відповідні комп’ютерні програми, завдяки яким веб-сайт функціонує);

– має інформаційне наповнення (тексти, зображення тощо);

– має унікальне ім'я (доменне ім'я);

– інформація, що міститься на веб-сайті, зберігається на віддаленому комп’ютері (цей процес характеризується як хостинг);

– доступ до Інтернет-сайту можливий з будь-якого комп’ютера, що підключено до мережі Інтернет, завдяки використанню відповідного програмного забезпечення (публічний доступ будь-якої особи).

З наведених вище ознак вбачається, що без відповідного програмного забезпечення неможливе функціонування Інтернет-сайту з технічної точки зору. Зокрема, йдеться про комп’ютерні програми, які працюють «в середині» веб-сайту. За загальним правилом правова охорона комп’ютерної програми здійснюється як об’єкту авторського права. Водночас комп’ютерна програма може бути складовою частиною винаходу (корисної моделі), яка виконує певну функцію в межах винайденого технічного рішення. Про це свідчить і судова практика, а саме у справі за позовом винахідників до Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій і систем НАН та МОН України, про стягнення винагороди суд встановив, що позивачі (винахідники) створили службовий винахід «Спосіб комп'ютерної ідентифікації особи за зображенням її обличчя» (рішення Апеляційного суду м. Києва від 16.09.2015 р., справа №752/9813/13). Такий спосіб комп'ютерної ідентифікації особи (або інший подібний процес) може використовуватися як складова частина веб-сайту. Тому програмні засоби Інтернет-сайту містять об’єкти авторського права і можуть містити певне технічне рішення, яке є винаходом чи корисною моделлю.

Інформаційне наповнення Інтернет-сайту зазвичай є інтелектуальною власністю певної особи. На веб-сайті можуть бути розміщені об’єкти авторського права (тексти, малюнки, музичні твори тощо), суміжних прав (фонограми, відеограми тощо), об’єкти патентного права (наприклад, зображення промислового зразка), засоби індивідуалізації (комерційне найменування, зображення знака для товарів і послуг) тощо. Права інтелектуальної власності на вказані об’єкти належать фізичним або юридичним особам – суб’єктам відповідних прав. У більшості випадків на веб-сайтах розміщують саме об’єкти авторського права, бо більшість веб-сторінок – це текстова інформація.

Інтернет-сайт має доменне ім'я, яке є унікальним. Зазвичай доменне ім'я відображає або знак для товарів і послуг, або комерційне найменування, або ім'я фізичної особи. Відтак у багатьох випадках використання домену (як назви Інтернет-сайту) є способом використання таких об’єктів права інтелектуальної власності як торговельна марка або комерційне найменування. У Законі України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» вказано, що порушенням прав власника свідоцтва на знак для товарів і послуг вважається використання знака без його згоди в доменних іменах (ст. 20 Закону). Тому доменне ім'я доволі часто може охоронятися як знак для товарів і послуг, а відтак Інтернет-сайт може містити в собі ще й засіб індивідуалізації суб’єкта господарювання.

Інформація, яка розміщена на веб-сайті, повинна зберігатися на певному комп’ютері, так званому «сервері», що має назву – хостинг. Хостинг включає надання дискового простору на сервері для зберігання інформації (інформаційного наповнення Інтернет-сайту), а також забезпечує постійне підключення до мережі Інтернет, завдяки чому інформація, яка є на веб-сайті, є публічно доступною.

Доступ до Інтернет-сайту є можливим не лише з стаціонарного комп’ютера, а й з будь-якого іншого пристрою, завдяки якому особа може підключитися до мережі Інтернет (йдеться про ноутбуки, планшети, телефони тощо). На сьогодні недоречно обмежувати можливість доступу до мережі Інтернет шляхом використання тільки комп’ютера, оскільки з кожним роком збільшується кількість пристроїв, які підтримують функції доступу до мережі Інтернет.

Також доступ до веб-сайту можливий з будь-якого місцезнаходження особи, де є підключення до мережі Інтернет, незалежно від країни, населеного пункту тощо, що зумовлено екстериторіальним характером Інтернету.  

Отже, Інтернет-сайт як об’єкт інтелектуального права може містити (поєднувати) в собі різні об’єкти інтелектуальної власності, а саме об’єкти авторського права і суміжних прав (найбільш поширене наповнення Інтернет-сайту, яке, власне, і сприймається користувачами мережі), об’єкти патентного права (програмні засоби, тобто комп’ютерні програми, які використовуються у програмуванні веб-сайту, можуть містити об’єкти технологій, які вирішують певну технічну задачу, а відтак є винаходом або корисною моделлю), засоби індивідуалізації суб’єктів господарювання (доменне ім'я, яке є обов’язковим для кожного веб-сайту, зазвичай є знаком для товарів і послуг, що охороняється відповідним свідоцтвом, та/або є комерційним найменуванням).

 

Тарасенко Л.Л.,

адвокат, доцент кафедри інтелектуальної власності, інформаційного та корпоративного права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, кандидат юридичних наук, експерт Центру дослідження інтелектуального права


Наші друзі та партнери:

(с) 2011-2013 YurHolding.com
Cтворення сайту - WebDreamLab.com