Інтернет: нові законодавчі зміни та тренди

На законодавчому рівні нещодавно було закріплено визначення веб-сайту. Зокрема, у Законі України «Про державну підтримку кінематографії в Україні» від 23.03.2017 р. містяться прикінцеві положення, якими внесено зміни до Закону України «Про авторське право і суміжні права». Ці зміни містять визначення веб-сайту, веб-сторінки, власника веб-сайту та інші визначення, пов’язані з Інтернетом.  Відповідно до цього закону веб-сайт – це сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об’єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов’язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом [1]. Досить цікаве визначення, яке відображає основні ознаки веб-сайту і наголошує на наявність об’єктів авторського права та суміжних прав серед інформаційного наповнення сайту. Окрім цього, законодавчими ознаками веб-сайту є:

- за змістом веб-сайт є сукупністю даних, електронної (цифрової) інформації та об’єктів авторського права і (або) суміжних прав;

- всі інформаційні матеріали пов’язані між собою і структуровані у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту;

- доступ до веб-сайту здійснюється через адресу мережі Інтернет (доменне ім'я, запис про каталоги або виклики і/або числової адреси за Інтернет-протоколом).

Також у вказаному законі вперше наведено законодавче визначення облікового запису відповідно до якого обліковий запис – це формалізований згідно зі стандартами мережі Інтернет запис на комп’ютерному обладнанні (комп’ютерах, серверах), підключеному до мережі Інтернет, що ідентифікує користувача (наприклад, власника веб-сайту) на такому обладнанні, включає в себе дані про доступ до частини каталогів і програмного забезпечення комп’ютерного обладнання, а також визначає права такого доступу, що надають можливість володільцю облікового запису додавати, видаляти, змінювати електронну (цифрову) інформацію і дані веб-сайту, надавати доступ до веб-сайту або його частин, окремих даних іншим особам, припиняти функціонування такого веб-сайту або його частини в межах облікового запису. Це визначення потрібне для того, щоб ідентифікувати користувача мережі Інтернет, в тому числі власника веб-сайту, користувача соціальних мереж або інших веб-ресурсів (обліковий запис в Google).

На нашу думку, Інтернет-сайт – це складний об’єкт інтелектуального права, оскільки:

– містить в собі програмні засоби (відповідні комп’ютерні програми, завдяки яким веб-сайт функціонує);

– має інформаційне наповнення (тексти, зображення тощо);

– має унікальне ім'я (доменне ім'я);

– інформація, що міститься на веб-сайті, зберігається на віддаленому комп’ютері (цей процес характеризується як хостинг);

– доступ до Інтернет-сайту можливий з будь-якого комп’ютера, що підключено до мережі Інтернет, завдяки використанню відповідного програмного забезпечення (публічний доступ будь-якої особи).

Звертаємо увагу, що веб-сайт складається з веб-сторінок, і власник веб-сайту не завжди може вважатися власником веб-сторінки. Зокрема, власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею (ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Такий підхід також є цілком виправданим, оскільки нерідко користувачі веб-ресурсів мають технічну можливість самостійно наповнювати контент (інформацією) певний веб-сайт, власниками якого вони не є. Прикладом може бути обліковий запис в соціальних мережах, на веб-порталах, завдяки чому користувач самостійно формує інформаційну складову свого облікового запису, виставляючи на загал ту інформацію, яку вважає за необхідне. Окрім того, ця норма є важливою з огляду на потенційний суб’єктний склад спору, що може виникнути у разі порушення цією особою авторських або суміжних прав. Зокрема, у такому разі саме власник веб-сторінки повинен бути відповідачем у такій категорії справ. Однак впровадження такого підходу ще потребує внесення відповідних змін у процесуальне законодавство та у спеціальні закони у цій сфері.

Використані джерела:

1. Про державну підтримку кінематографії в Україні: Закон України від 23.03.2017 р. № 1852-VIII. Електронний ресурс. Режим доступу: https://www.zakon.rada.gov.ua

 

Леонід Тарасенко,

 

адвокат, кандидат юридичних наук, доцент кафедри інтелектуальної власності, інформаційного та корпоративного права Львівського національного університету імені Івана Франка, експерт Центру дослідження інтелектуального права


Наші друзі та партнери:

(с) 2011-2013 YurHolding.com
Cтворення сайту - WebDreamLab.com