Нові Правові висновки Верховного Суду України

Верховний Суд України на засіданні Судових палат у цивільних та господарських справах розглянув кілька справ, зокрема, стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, про визнання недійсним рішення селищної ради й державного акта на право власності на землю та про визнання права власності на земельну ділянку, про відшкодування майнової та моральної шкоди, про поновлення на роботі, оплату вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, про витребування власником свого майна від добросовісного набувача.

Зокрема, Верховний Суд України на засіданні Судових палат у цивільних та господарських справах 30 квітня 2014 року розглянув справу № 6-38 цс 14, предметом якої був спір про стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Зобов’язання за договором банківського вкладу в банківському металі – золоті не є грошовим зобов’язанням, оскільки в ньому не передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, тому до таких правовідносин положення статті 625 ЦК України не застосовуються.

Детальніше http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/494454D16C969760C2257CCA0030406C?OpenDocument&year=2014&month=04&

 

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 25 червня 2014 року ухвалив постанову у справі № 6-67цс14, предметом якої був спір про визнання недійсним рішення селищної ради й державного акта на право власності на землю та про визнання права власності на земельну ділянку і зробив відповідний правовий висновок.

Установивши факт відсутності на час прийняття селищною радою рішення про надання громадянину земельної ділянки, затвердженої у визначеному законом порядку документації, яка б встановлювала межі селища, Суд на підставі ст. ст. 116, 122, ч. 1 ст. 155, п. 12 Перехідних положень ЗК України, дійшов обґрунтованого висновку про перевищення селищною радою повноважень щодо розпорядження землями, які знаходяться за межами населеного пункту, та недійсності такого рішення.

Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт видано, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема, статтями 116, 118 ЗК України.

Детальніше

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/07EF7BDCA39FBC66C2257D03002A1735?OpenDocument&year=2014&month=06&

 

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 4 червня 2014 року ухвалив постанову у справі № 6-49цс14, предметом якої був спір про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Суд зробив правовий висновок про те, що системний аналіз пункту 32.7 статті 32 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а саме у редакції Закону України від 7 липня 2011 року № 3610-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, у сфері зв'язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг", яка була чинною у період з 8 січня 2012 року до 4 листопада 2012 року), статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 Цивільного кодексу України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395, дає можливість зробити наступні висновки.

Власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, зокрема й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала цю шкоду, у загальному порядку.

Детальніше http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/7910BB789BD7B42EC2257CEE0043433E?OpenDocument&year=2014&month=06&

 

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 23 квітня 2014 року ухвалив постанову у справі № 6-30цс14, предметом якої був спір про поновлення на роботі, оплату вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди і зробив правовий висновок ще і з питань допуску справи до провадження та її розгляду Верховним Судом України.

За змістом статей 358, 360 ЦПК України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який упродовж п'ятнадцяти днів із дня надходження заяви постановляє ухвалу про допуск справи до провадження або відмову в такому допуску.

Відповідно до пункту 5.2. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17–рп/2011 у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кримінального процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ на стадії допуску не повноважний оцінювати обґрунтованість змісту заяви. Він перевіряє її відповідність вимогам процесуального закону, зокрема, встановлює, чи подана вона належним суб'єктом, чи є відповідні ухвали вищого спеціалізованого суду, і вирішує питання про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж норми матеріального права в аналогічних правовідносинах. Розгляд скарги вищим спеціалізованим судом не обмежує і не звужує повноваження Верховного Суду України, а лише забезпечує надходження справ до найвищої судової інстанції згідно з вимогами, визначеними процесуальним законодавством.

Виходячи із зазначеного, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що справа має переглядатись за всіма доводами заяв, посиланнями на всі судові рішення щодо неоднакового застосування норм матеріального права, які додано до заяви про перегляд, незалежно від того, висловлена правова позиція щодо правильності застосування норми матеріального права в судовому рішенні, ухваленому по суті, чи в ухвалі про передачу справи касаційним судом на новий розгляд.

Детальніше http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/4C3F777955062084C2257CC500486EC3?OpenDocument&year=2014&month=04&

 

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 16 квітня 2014 року розглянув справу № 6-146 цс 13, предметом якої був спір про витребування власником свого майна від добросовісного набувача.

При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого за змістом ст. 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Детальніше http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/62A36D9DF9E3F532C2257CBC002D882A?OpenDocument&year=2014&month=04&

 

 


Наші друзі та партнери:

(с) 2011-2013 YurHolding.com
Cтворення сайту - WebDreamLab.com