Малозначність діяння (ст. 11 КК України): позиція Верховного Суду України у справі № 5-221кс 15

            Верховний Суд України на засіданні Судової палати у кримінальних справах 24 грудня 2015 року, розглядаючи справу № 5-221кс 15, виокремив основні аспекти встановлення малозначності діяння в контексті положень частини другої статті 11 КК України.

Так, правозастосовні органи мають право покликатись на малозначність діяння лише за наявності одночасно трьох умов:

1) формальна наявність у вчиненому діянні ознак складу злочину, передбаченого КК, тобто всіх тих передбачених у законі ознак, що у відповідній статті (частині статті, пункті) Особливої частини КК характеризують певний склад злочину: об’єкта злочину, об’єктивної сторони складу злочину, суб’єкта та суб’єктивної сторони складу злочину.

Діяння, яке не містить хоча б однієї ознаки складу злочину, не може визнаватись малозначним, з огляду на те, що воно не містить повного складу (усіх необхідних ознак, про які йшлось вище). У разі, якщо у зв’язку із вчиненням такого діяння було відкрито кримінальне провадження, під час якого встановлено відсутність хоча б однієї із ознак складу злочину – це є підставою для його закриття. Малозначність діяння передбачає, що склад злочину наявний у повному обсязі, однак діяння не становить суспільної небезпеки, яка є типовою для певного злочину.

Наприклад, крадіжка особою віком 19 років майна на суму, що незначною мірою перевищує розмір шкоди, у зв’язку з якою крадіжка визнається кримінально караним діянням. Однак потерпілим виявилась особа зі значними статками, для якої денний бюджет становить більше тисячі гривень. Іншими словами, сума, яку було вкрадено, не позбавляє його необхідних засобів для існування. В такому випадку правозастосовець самостійно на власний розсуд може визнати таке діяння малозначним з огляду на те, що діяння не становило суспільної небезпеки та не завдало істотної шкоди фізичній особі.

Тим не менш, ситуація може повернутись в інше русло навіть при тій самій фабулі, однак зі зміною потерпілого. До прикладу, якщо ці кошти були вкрадені в особи похилого віку, єдиним засобом для існування якої є пенсія у розмірі тисячі гривень на місяць, відтак – гроші, що були вкрадені, становлять для неї значну суму. В цьому випадку ми можемо говорити про наявність істотної шкоди.

Якщо істотність матеріальної (майнової чи фізичної) шкоди визначена безпосередньо в кримінальному законі шляхом закріплення конкретного розміру шкоди, яка має бути завдана при вчиненні відповідного злочину, то недосягнення цього рівня шкоди свідчить про відсутність у діях особи кримінальної протиправності, що унеможливлює звернення до частини другої статті 11 КК.

Іншими словами, коли немає матеріальної шкоди, яка визначена безпосередньо в конкретній статті, шляхом закріплення конкретного розміру шкоди, немає елементу обєктивної сторони складу злочину.

2) малозначне діяння не становить суспільної небезпеки, яка є типовою для певного злочину. Це виражається в тому, що воно не заподіює взагалі шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству чи державі, або заподіює їм явно незначну (мізерну) шкоду.

3) малозначне діяння не повинно бути суб’єктивно спрямоване на заподіяння істотної шкоди. Якщо існує невідповідність між фактично вчиненим малозначним діянням і умислом, спрямованим на заподіяння істотної шкоди, має наставати кримінальна відповідальність за замах на той злочин, який особа бажала вчинити.

Поняття істотної шкоди у контексті частини другої статті 11 КК носить оціночний характер, його зміст визначається оцінкою правозастосовними органами всіх конкретних обставин справи. Про оціночний характер шкоди можна говорити лише в тому випадку, коли законодавець у відповідних статтях (частинах статей) Особливої частини КК використовує загальні оціночні поняття: тяжкі наслідки, інші тяжкі наслідки (відносно визначені правові норми).

Якщо істотність шкоди знаходить своє чітке відображення у визначенні об’єктивних ознак того чи іншого складу злочину, тобто характер шкоди є фіксованим і не може оцінюватись на розсуд правозастосувача (абсолютно визначені правові норми), застосування кримінально-правової норми про малозначність виключається.

На встановлення малозначності діяння жодні інші фактори, крім вказаних вище обов’язкових умов, не впливають. Відповідно, посткримінальна поведінка порушника кримінально-правової заборони, характеристика його особи, ступінь реалізації злочинного умислу, інші обставини, що відповідно до закону є правовими підставами для пом’якшення покарання або звільнення від кримінальної відповідальності, значення в контексті встановлення наявності чи відсутності малозначності діяння за частиною другою статті 11 КК не мають. Так, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, примирення винного з потерпілим, втрата особою суспільної небезпечності на час розслідування злочину не перетворюють злочин у малозначне діяння.

Із повним текстом постанови Верховного Суду України у цій справі можна буде ознайомитися на офіційному веб-сайті Суду ( http://www.scourt.gov.ua ) у підрозділі «Постанови у справах кримінальної юрисдикції» розділу «Рішення Верховного Суду України».

 

Христина Тарасенко,

 

старший юрист, Юридичний холдинг


Наші друзі та партнери:

(с) 2011-2013 YurHolding.com
Cтворення сайту - WebDreamLab.com