Порівняльно-правова характеристика права довірчої власності із правом власності в класичному розумінні

ЦК України ч.2 ст. 316 передбачає, що право довірчої власності є особливим видом права власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Розглянемо, для прикладу, право довірчої власності, яке виникає на підставі договору управління майном. Відповідно до положень ст.1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно. Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя.

Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

Беззаперечно, право довірчої власності, що виникає на підставі цього договору матиме свою специфіку, порівняно із правом власності в класичному розумінні ч.1 ст.316 ЦК України, а саме:

1) виникає на підставі договору управління майном (про це мають вказати сторони договору), підстав ж набуття класичного права власності значно більше, воно не обмежується виключно правочином (договором);

2) має здійснюватися виключно в інтересах установника управління чи вигодонабувача (при цьому, якщо класичний «власник» може здійснювати будь-які дії із своїм майном, незалежно від того, чи будуть вони відповідати його «класичним» інтересам);

3) управитель за здійснення права довірчої власності отримує плату;

4) об’єктом права довірчої власності за договором управління майном має бути майно, відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя; має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік;

5) управитель володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном (іншими словами, право довірчої власності може обмежуватись умовами укладеного між установником управління та управителем договору);

6) обмеження права управителя (довірчого власника) на відчуження майна - він може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління (на відміну від власника майна, який повністю на власний розсуд може вирішувати юридичну долю речі);

7) згідно із ст.829 ЦК України управитель може бути позичкодавцем лише за згодою власника (скоріш за все, ця правова норма бере свій початок у безоплатному характері договору позички; а оскільки управитель майна сам отримує плату за договором управління і повинен діяти в інтересах установника управління – тому, презюмується, що реальний власник майна повинен отримувати вигоду від такого управління, сама ж позичка радше у собі криє факт зношення майна власника без оплати за користування нею – тому на укладення такого договору управитель і повинен отримати згоду);

8) навіть у разі виникнення в управителя права довірчої власності, він, вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов'язані з управлінням майном, зобов'язаний повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна.

Окрім цього, про право довірчої власності згадується в Законі України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати». Зокрема, у ч.3 ст. 26 зазначено, що  іпотечні активи передаються у довірчу власність управителю на підставі договору, укладеного у письмовій формі між установником та управителем. Цей договір засвідчує право довірчої власності управителя на такі іпотечні активи та встановлює обмеження цього права власності.

 Окрім цього, слід виділити законодавчо встановлені особливості виникнення права довірчої власності на іпотечні активи, а саме:

1) особа, яка визнала умови інформації про випуск іпотечних сертифікатів участі, стає власником таких сертифікатів за умови сплати коштів за них та укладення договору про придбання іпотечних сертифікатів участі, в якому вона встановлює управління іпотечними активами або приєднується до установника управління іпотечними активами;

2) іпотечні активи, що знаходяться у власності емітента сертифікатів участі, яка виникла у нього з моменту реформування основного зобов'язання в іпотечні активи відповідно до вимог цього Закону або придбання іпотечних активів, з моменту реєстрації звіту про випуск сертифікатів участі переходять у довірчу власність управителя;

3) умови управління іпотечними активами, обмеження права довірчої власності та порядок виконання зобов'язань емітента встановлюються емітентом в інформації про випуск сертифікатів та у договорі про придбання іпотечних сертифікатів;

4) обмеження права довірчої власності обумовлюють зобов'язання управителя щодо розпорядження платежами в інтересах власників сертифікатів;

5) іпотечні активи, що знаходяться у власності емітента сертифікатів з фіксованою дохідністю, яка виникла у нього з моменту реформування основного зобов'язання в іпотечні активи відповідно до вимог закону або придбання іпотечних активів, переходять у довірчу власність управителя відповідно до договору управління іпотечними активами, укладеного між емітентом та управителем;

6) управитель не може відповідати за своїми боргами іпотечними активами, які знаходяться у нього в управлінні, та не має права використовувати ці активи для забезпечення виконання власних зобов'язань.

Таким чином, ЦК України, хоч і встановлює правило про те, що право довірчої власності є особливим видом права власності, тим не менш, на нашу думку, його радше можна назвати «правом управління», оскільки за своєю суттю воно є правом власності з дефектом щодо можливості розпорядження майном та низки обмежень і умов, при яких слід враховувати інтереси реального власника. Оскільки практично не може бути два абсолютних власника щодо однієї речі (коли не йде мова про спільну власність), тому не можна вважати, що право довірчої власності можна вважати навіть видом права власності.

 

Христина Тарасенко, старший юрист

 «Юридичний Холдинг»


Наші друзі та партнери:

(с) 2011-2013 YurHolding.com
Cтворення сайту - WebDreamLab.com