Умови заочного розгляду справи: аналіз судової практики

Заочний розгляд справи як інститут цивільного процесуального права виник із необхідності забезпечувати ефективність та своєчасність цивільного судочинства.

Інститут заочного провадження спрямований також на розвиток ч. 3 ст. 27 ЦПК України про те, що особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки.

Найбільше заочних рішень було ухвалено при вирішенні спорів: що виникають з договорів — 49,7 тис., або 29 % від розглянутих із ухваленням рішення; що виникають із житлових правовідносин — 27,1 тис., або 27 %; що виникають із сімейних правовідносин — 35,3 тис., або 12,9 %; щодо відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб — 5,5 тис. або 10,6 %; що виникають із трудових правовідносин — 4,2 тис. або 9,6 %. [1].

Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, як вбачається із вищезазначеної норми, для заочного розгляду справи необхідна одночасна сукупність таких умов:

1)неявка відповідача в судове засідання (при цьому, якщо в судове засідання з’явився представник відповідача з належно оформленими повноваженнями (адвокат), - ця умова вважається недотриманою, що випливає зі змісту ст. 38 ЦПК України про те, що сторони можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника, і ст. 44 ЦПК України щодо можливості вчинення представником усіх процесуальних дій від імені особи, яку він представляє, а також того, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачів, які не вчиняють дій щодо участі у розгляді справи);

Так, Київський районний суд м. Донецька ухвалив 27 липня 2006 р. заочне рішення у справі за позовом К. до Б., третя особа — комунальне підприємство «ЖЕУ № 5 Київського району м. Донецька» — про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення за участі у судовому засіданні представника відповідача.

Верховний Суд України зазначає, що суди по-різному тлумачать поняття «неявка в судове засідання відповідача» з точки зору стадій судового розгляду. Одні суди вважають, що заочне рішення можна ухвалити тільки тоді, коли відповідач не з’являється до суду зі стадії підготовки справи до слухання і до ухвалення судового рішення.

Так, ухвалюючи заочне рішення від 15 лютого 2006 р. Компаніївський районний суд Кіровоградської області у справі Н. до Ч. про захист честі і гідності дійшов висновку, що відповідач, достовірно знаючи про розгляд справи в суді, з невідомих для суду причин не з’являється до суду, не надає свої докази та заперечення на позов, а тому правильно виніс заочне рішення за наявними в матеріалах справи доказами.

А, наприклад, у справі за позовом В. до К. про відшкодування шкоди Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 22 травня 2006 р. ухвалено заочне рішення на тій підставі, що відповідач не з’явився до суду після перерви, хоча до цього він брав участь у справі, давав у ній пояснення.

Деякі судді вважають, що заочне рішення може бути ухвалене, коли відповідач не з’явився в судове засідання після оголошеної перерви в судовому засіданні, а також його неявки в стадії проведення судових дебатів.

Зокрема, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області ухвалив заочне рішення від 20 березня 2006 р. у справі за позовом Т. до холдингової компанії «Олександріявугілля» про відшкодування шкоди тільки з тих підстав, що представник відповідача не з’явився в судове засідання в день розгляду справи, коли проводились судові дебати.

Вбачається правильним, що неявка відповідача в судове засідання після оголошеної перерви, зупинення провадження у справі та поновлення її слухання не дає підстав для ухвалення заочного рішення, оскільки відповідач брав участь у попередніх засіданнях, йому роз’яснювали його права та обов’язки, він висловлював свою думку і ставлення до позовних вимог [1].

2)належне повідомлення відповідача про час і місце судового засідання (суд до постановлення ухвали про заочний розгляд справи обов’язково повинен перевірити факт повідомлення відповідача належним чином про час і місце судового засідання, при цьому в матеріалах справи повинні бути належні докази такого повідомлення. Якщо відповідні докази відсутні, то відповідач не може вважатися повідомленим належним чином, і підстав для заочного розгляду справи не існує);

Так, ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 лютого 2007 р. скасовано заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2005 р. за позовом закритого акціонерного товариства (дал — ЗАТ) «Телерадіокомпанія Люкс» (м. Львів) до товариства з обмеженою відповідальністю (далі — ТОВ) «Телерадіокомпанія Клас», ЗАТ «Телерадіокомпанія Люкс» (м. Київ), К., С., треті особи — Ш., Л.О., Л.Б., В., А. про визнання незаконним рішення установчих зборів господарського товариства та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 вересня 2006 р. і передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішення скасовано на підставі п. 3 ст. 338 ЦПК у зв’язку з відсутністю у справі відомостей про вручення судових повісток відповідачам та третім особам [1].

3)відсутність поважних причин неявки відповідача (або якщо причини неявки відповідача в судове засідання, про які він повідомив суду, визнані судом неповажними, що унеможливлює зловживання відповідачем своїм процесуальним правом на ініціювання відкладення розгляду справи у зв’язку з наявністю поважних причин для відсутності у залі судового засідання);

Так, ухвалою Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 7 вересня 2006 р. скасовано заочне рішення у справі за позовом П.Н. до П.О. про стягнення аліментів на утримання непов-нолітньої дитини. З матеріалів справи вбачається, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, проте в судове засідання не з’явився і про причини неявки суд не повідомив. При зверненні із заявою про перегляд заочного рішення відповідач надав докази поважності причин неявки до суду, і з цих підстав заочне рішення було скасоване, справа призначена до розгляду в загальному порядку[1].

4)відсутність клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності (у разі, якщо таке клопотання наявне в матеріалах справи – суд не може здійснити заочний розгляд справи, оскільки створюється так звана «презумпція» згоди відповідача на розгляд справи без його участі. Крім цього, це випливає із положень ст. 169 ЦПК України, відповідно до якої неявка відповідача в судове засідання, якщо від нього надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності, не є перешкодою для розгляду справи в загальному порядку);

5)відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи (безперечно, вирішення питання про постановлення заочного рішення за наслідками заочного розгляду справи виноситься на розсуд суду, однак, якщо позивач заперечує проти заочного розгляду справи (що, в свою чергу, може бути зумовлено можливістю ініціювання відповідачем перегляду справи тим же ж судом в 1 інстанції за наявності передбачених законом умов, і винесення протилежного рішення у справі у своїй резолютивній частині) – суд не може розглянути справу заочно.

Проте, виявлено випадки, коли суди помилково ухвалювали заочне рішення у справі за відсутності позивача.

Так, Устинівський районний суд Кіровоградської області у справі приватного підприємства «Безнаві» до товаритва з обмеженою відповідальністю (далі — ТОВ) «Ворошилівське» та відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна 26 квітня 2006 р. постановив ухвалу про розгляд справи за правилами ст. 224 ЦПК за відсутності позивача та його представника (Практика ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах. – Верховний Суд України. – Електронний ресурс: http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/E32F4458CA0D0386C2257B7C00437718).

 

Христина Тарасенко, старший юрист,

 

«Юридичний Холдинг»


Наші друзі та партнери:

(с) 2011-2013 YurHolding.com
Cтворення сайту - WebDreamLab.com