Створення Вищого Суду з питань інтелектуальної власності: Верховна Рада України прийняла новий Закон України «Про судоустрій і статус суддів»

Інтелектуальне право в Україні є досить новою, порівняно із іншими, галуззю законодавства в силу низького рівня усвідомлення необхідності захисту своїх майнових та особистих немайнових прав як творця (автора) конкретного об’єкта інтелектуальної власності, латентності вчинюваних порушень, труднощів у встановленні особи порушника, зумовлених в основному, але не лише, розвитком інформаційних технологій. Піратство, плагіат та інші проблемні аспекти цієї сфери, на жаль, стали сучасними реаліями суспільних відносин у сфері порушення прав інтелектуальної власності на теренах України.

Судова практика з питань захисту прав інтелектуальної власності не відзначається своїми кількісними масштабами. Основні роз’яснення та узагальнення з цих питань були надані Вищим Господарським Судом України у своїх постановах.

На створення спеціалізованого суду з питань інтелектуальної власності (окремих палат в апеляційних, вищий судах, у Верховному Суді України) неодноразово наголошувалось у працях провідних вчених, зокрема і Львівської школи права.

В силу приписів нового Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в України почне діяти Вищий суд з питань інтелектуальної власності в статусі вищого спеціалізованого суду (ч.2 ст.31 Закону).

Хоча в силу розуміння, що практикою склалось у процесуалістів, назва суду мала б свідчити про його статус як суду касаційної інстанції, до повноважень Вищого суду з питань інтелектуальної власності Законом віднесено:

- здійснення правосуддя як судом першої інстанції у справах, визначених процесуальним законом;

- аналіз судової статистики, вивчення та узагальнення судової практики, інформування про результати узагальнення судової практики Верховного Суду;

- здійснення інших повноважень, визначених законом.

Новий Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає також кваліфікаційні вимоги до судді Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

Так, суддею Вищого суду з питань інтелектуальної власності може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Вищому суді з питань інтелектуальної власності, а також відповідає одній із таких вимог:

1) має стаж роботи на посаді судді не менше трьох років;

2) має досвід професійної діяльності представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) щонайменше п'ять років;

3) має досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності щонайменше п'ять років;

4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1 – 3 цієї частини, щонайменше п'ять років.

Отже, окрім загальних вимог, які ставляться до кандидата на посаду судді, суддя Вищого суду з питань інтелектуальної власності повинен здати кваліфікаційний іспит, чим підтвердить свою здатність здійснювати правосуддя у цьому суді та відповідати одній із вимог, передбачених п.1) – п.4) ч.1 ст.33 Закону.

Якщо п.1) ч.1 ст.33 Закону не викликає сумнівів щодо можливості його підтвердження, то питання підтвердження п.2), 3), та п.4) ч.1 ст.33 Закону викликає певні зауваження.

По-перше, незрозуміло, яким чином та якими документами слід підтверджувати практику представництва в суді у справах інтелектуальної власності. Припускаємо, що на підтвердження можна подати копії рішень судів, у яких брав участь представник-претендент на посаду судді. Однак відкритим залишається питання систематичності такого представництва (достатньо двох, трьох, семи разів на рік чи, наприклад, одного разу на два роки); його результативності, та питань адвокатської таємниці (чи може подати адвокат на підтвердження свого стажу рішення суду із відкритими даними клієнта: прізвищами, чи індивідуалізованими даними юридичних осіб, окремих аспектів їх господарської діяльності).

По-друге, навіть підтвердивши свою практику патентного повіреного (про що ведеться відповідний реєстр) також постає питання про систематичність здійснення такої діяльності. Вважаємо неприпустимим можливість стати суддею кандидатів, які мають лише «статус», проте не практикували право інтелектуальної власності.

Проведення конкурсу на посади суддів у Вищому суді з питань інтелектуальної власності має бути оголошено протягом дванадцяти місяців з дня набрання чинності вказаним Законом.

 

Христина Тарасенко,

 

Юридичний холдинг, старший юрист


Наші друзі та партнери:

(с) 2011-2013 YurHolding.com
Cтворення сайту - WebDreamLab.com