Особливості захисту авторських прав в мережі Інтернет

Актуальність цього питання зумовлена тим, що справи щодо захисту авторських прав мають процесуальні особливості розгляду. Під час розгляду спорів щодо порушення, на думку позивача, авторських прав в мережі Інтернет, слід враховувати наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про телекомунікації» Інтернетце всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв'язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами. Інтернет характеризується вільним доступом користувачів до інформації, яка в ньому розміщається, з різних країн світу. Одночасний доступ до глобальної мережі Інтернет дає змогу багатьом особам користуватися об’єктами авторських прав, які розміщені в Інтернеті. Відтак і обсяг порушень також є значним.

У вирішенні відповідних спорів слід встановити, чи перебуває веб-сайт та розміщена на ньому інформація в розпорядженні особи, якій пред'явлено позовні вимоги, а також чим підтверджується факт порушення нею авторського права. Дані щодо власника веб-сайту можуть бути витребувані судом відповідно до положень пункту 4 статті 65, статті 38 ГПК у адміністратора системи реєстрації та обліку доменних імен і адрес українського сегменту мережі Інтернет. На це наголошує Вищий господарський суд України у п.46 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.10.2012 р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності». Слід наголосити, що адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет включає комплекс організаційно-технічних заходів, необхідних для забезпечення функціонування технічних засобів підтримки адресування, у тому числі серверів доменних назв українського сегмента мережі Інтернет, реєстру домену.UA в координації з міжнародною системою адміністрування мережі Інтернет, спрямованих на систематизацію та оптимізацію використання, обліку та адміністрування доменів другого рівня, а також створення умов для використання простору доменних імен на принципах рівного доступу, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції.

Однак виконання вищевказаної рекомендації Вищого господарського суду України є не завжди можливим, оскільки адміністрування адресного простору мережі Інтернет в Україні здійснюється лише щодо домену .UA, що забезпечує ТОВ «Хостмайстер». Натомість витребування інформації щодо будь-яких інших доменів є практично неможливим, оскільки адміністраторами інших доменних імен є закордонні організації, на яких українське законодавство не поширюється. Утворення адресного простору, розподіл і надання адрес, маршрутизація інформації між адресами здійснюються відповідно до міжнародних вимог.

Однак, на нашу думку, у позивача можуть бути певні труднощі на попередньому етапі, тобто на стадії звернення до суду. Оскільки без цієї інформації позивач не зможе вказати, хто є відповідачем по справі. Тому, справді, якщо є необхідність в процесі судового розгляду уточнити особу відповідача, а позивач не володіє вказаною інформацією (при цьому представить відповідні докази, що він намагався отримати таку інформацію, але не зміг через певні об’єктивні труднощі, саме такий порядок вимагає ЦПК України у ст.137), є можливість подати відповідне клопотання до суду про витребування доказів (це право встановлене для позивача як в порядку цивільного, так і господарського судочинства). Натомість на момент звернення до суду позивач може такою інформацією не володіти, що фактично унеможливлює подання позову без відповідача (особливо в тих випадках, коли твір, авторство на який належить позивачеві, передруковано на Інтернет-сайті без вказівки автора, а на самому сайті не вказано, хто його адмініструє. Такі випадки часто мають місце на веб-сайтах, на яких без дозволу авторів розміщені тексти підручників, монографій тощо). В такому разі слід можна скористатися Інтернет - сервісами, які дають змогу визначити особу, на яку зареєстровано певний сайт, наприклад, https://www.imena.ua/site/domains/whois.  

Звертаємо також увагу на те, що сам по собі факт розміщення на сайті відповідача твору, тотожного об'єктові інтелектуальної власності, майнові права на який належать позивачу, свідчить про факт порушення таких прав відповідачем за умови, що останнім не подано суду доказів на підтвердження правомірності розміщення ним на своєму сайті спірного об'єкта інтелектуальної власності. Відтворення такого об'єкта з іншого сайту без підтвердження правомірності використання об'єкта інтелектуальної власності не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності.

Слід наголосити на проблемах доказування своїх позовних вимог у справах щодо захисту авторських прав, що порушені в мережі Інтернет. У вирішенні відповідних спорів суд повинен встановити, чи чим підтверджується факт порушення відповідачем авторського права позивача.  Враховуючи те, що авторське право виникає за фактом створення твору і не потребує реєстрації, позивачам досить складно обґрунтувати право вимоги до відповідача. Вважаємо, що такими доказами можуть бути раніше оприлюднені твори позивача, які повністю або частково містять твір, що розміщений без відома позивача на Інтернет-сайті відповідача. Також є труднощі з доказуванням самого факту розміщення твору в Інтернеті, оскільки на момент розгляду справи відповідач може припинити таке розміщення і заперечувати сам факт такого порушення. Відтак позивач повинен забезпечити доказову базу для підтвердження своїх вимог, зокрема, такими доказами можуть бути скріншот Інтернет-сторінки (в тому числі завірений нотаріально або іншим чином).

 

 

Леонід Тарасенко, адвокат

кандидат юридичних наук,

 

доцент кафедри інтелектуальної власності, інформаційного та корпоративного права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка

 

Щоб отримати детальнішу консультацію щодо захисту авторських прав, звертайтесь http://yurholding.com/contacty.html


Наші друзі та партнери:

(с) 2011-2013 YurHolding.com
Cтворення сайту - WebDreamLab.com