Проблеми використання раціоналізаторських пропозицій: де-факто є, де-юре немає потреби?

Об’єктом інтелектуального права є раціоналізаторська пропозиція – один з результатів науково-технічної діяльності. Раціоналізаторська пропозиція є певним вирішенням технічного завдання, що стосується виробничого процесу або іншої діяльності юридичної особи. Кількість пропозицій, які використовуються у сфері господарювання, є досить великою, однак на практиці не завжди ці пропозиції отримують статус «раціоналізаторської». Причинами цього є неналежне правове регулювання, незнання працівниками (іншими заінтересованими особами) своїх прав щодо впровадження раціоналізаторських пропозицій та небажання юридичних осіб вести належний облік та в подальшому нести майнові витрати (платити винагороду) авторам раціоналізаторських пропозицій.

Законодавство щодо правової охорони раціоналізаторських пропозицій характеризується тим, що воно належно не урегульовує усіх відносин між юридичною особою та автором пропозиції. Його норми є несистематизованими.

До нормативних актів у цій сфері відносимо:

– ЦК України (глава 41) містить загальні положення щодо раціоналізаторської пропозиції, яких недостатньо для врегулювання усіх аспектів здійснення відповідних прав (йдеться лише про визначення раціоналізаторської пропозиції, її об’єкти, суб’єктів, обсяг правової охорони та декларування окремих прав суб’єктів);

– Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні, затв. Указом Президента України від 18 вересня 1992 р. (далі – Тимчасове положення). Це Положення є застарілим. Воно втратило чинність у частині правової охорони об'єктів промислової власності у зв’язку з прийняттям Законів «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Щодо раціоналізаторської пропозиції це положення має і надалі застосовуватися, оскільки іншого відповідного нормативного акта досі немає. Тимчасове положення хаотично містить норми щодо раціоналізаторської пропозиції, які на сьогодні частково суперечать ЦК України. У цій частині, очевидно, вони не повинні застосовуватися, оскільки закон має вищу юридичну силу, ніж Указ Президента. Ба більше, це Положення має тимчасовий характер, про що вказано у самій його назві, однак щодо раціоналізаторської пропозиції тимчасовий характер дії вже триває понад 20 років;

– Інструкція щодо заповнення форм первинної облікової документації з обліку об'єктів права інтелектуальної власності (винаходів, корисних моделей, промислових зразків, компонувань (топографій) інтегральних мікросхем і раціоналізаторських пропозицій), затв. наказом Держкомстату України від 10.08.2004 № 469, яка визначає порядок реєстрації заяв про раціоналізаторські пропозиції, а також порядок реєстрації використаних раціоналізаторських пропозицій;

– Положення про свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію та порядок його видачі, затв. наказом Державного патентного відомства України від 22 серпня 1995 р. № 129, яким визначається форма свідоцтва на раціоналізаторську пропозицію та зміст зазначених в ній відомостей, що встановлені чинним законодавством України;

– Методичні рекомендації про порядок складання, подачі і розгляду заяви на раціоналізаторську пропозицію, затв. наказом Державного патентного відомства України від 27 серпня 1995р. № 131, якими визначено рекомендації авторам раціоналізаторських пропозицій та підприємствам, яким подаються раціоналізаторські пропозиції, щодо складання заявки, особливостей розгляду та подальшого використання раціоналізаторської пропозиції. Значення цього документа, незважаючи на його рекомендаційний характер, полягає в тому, що у ньому систематизовані підходи щодо раціоналізаторських пропозицій, визначені окремі технічних поняття у виробничій діяльності, щодо якої і висуваються раціоналізаторські пропозиції.

Таким чином, на сьогодні серед нормативно-правових актів, які визначають умови надання правової охорони раціоналізаторській пропозиції, здійснення прав її автором, є лише ЦК України, який містить базові правові норми, тимчасове положення про правову охорону раціоналізаторських пропозицій, яке діє «тимчасово» вже понад 20 років, і три підзаконних акти, які майже не містять відповідних регулюючих правових норм щодо раціоналізаторських пропозицій або мають рекомендаційний характер.

Іншими причинами відсутності практики оформлення та здійснення прав на раціоналізаторську пропозицію є незнання та пасивність працівників, які, створюючи раціоналізаторські пропозиції, навіть не намагаються реалізувати свої права на них. Юридичні особи – суб’єкти господарювання водночас або не розуміють потрібності та корисності раціоналізаторських пропозицій, або намагаються їх використати без належного оформлення прав (і відповідно без наступних витрат на виплату винагороди, у яких вони не заінтересовані). Натомість в окремих країнах світу раціоналізаторська діяльність є доволі поширеною. Від їх впровадження мають великий зиск як підприємства, так і автори (працівники), оскільки кожен отримує майнову вигоду (підприємства отримують додаткові прибутки, відсоток від яких протягом певного строку виплачується працівникам). Особливо успішно раціоналізаторські пропозиції використовуються у практиці великих підприємств, що діють в Японії, США, Чехії, Словаччині, Німеччині  тощо [1].

Визначення раціоналізаторської пропозиції міститься у ч. 1 ст. 481 ЦК України: раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

У цьому визначенні наведені певні ознаки, що притаманні раціоналізаторській пропозиції, зокрема:

це пропозиція технологічного, технічного чи організаційного характеру, яка містить вирішення прикладної виробничої задачі або проблеми;

адресована юридичній особі та визнана нею. Юридичні форми визнання раціоналізаторської пропозиції законом не визначені. Тому це може бути рішення компетентного органу чи наказ уповноваженої посадової особи. Рішення щодо раціоналізаторської пропозиції може прийматися керівником підприємства чи керівником відповідного підрозділу, на якого це покладено наказом по підприємству;

стосується сфери (профілю, виду) діяльності юридичної особи, зокрема, може бути використана у виробничому процесі або ж у продукції, що виробляється. Вказану ознаку слушно розтлумачив суд у рішенні в справі про визнання авторського права на раціоналізаторську пропозицію і стягнення винагороди. Суд вказав, що вирішувати питання про те, чи стосується пропозиція сфер діяльності її адресата, слід на основі фактично здійснюваних юридичною особою видів діяльності, незалежно від того, чи зазначені ці види діяльності в установчих або реєстраційних документах юридичної особи, якій пропозиція подана [2].

Також слід додати такі ознаки як новизна раціоналізаторської пропозиції та корисність для юридичної особи (в тому числі наявність економічного ефекту). Зокрема, такий висновок випливає з аналізу п. 9 Тимчасового положення, відповідно до якого раціоналізаторською визнається пропозиція, яка є новою і корисною для підприємства, якому вона подана, і передбачає створення або зміну конструкції виробів, технології виробництва і застосовуваної техніки або складу матеріалу.

Таким чином раціоналізаторська пропозиція може стосуватися як об’єкту (конструктивні зміни виробів), так і процесу виробництва (зміна технології, інше застосування техніки тощо). На це також наголошено і у ч. 2 ст. 481 ЦК України: об'єктом раціоналізаторської пропозиції є матеріальний об'єкт або процес.

Новизна є класичною умовою патентоздатності для винаходів, корисних моделей, промислових зразків. Враховуючи те, що раціоналізаторська пропозиція також належить до результатів науково-технічної діяльності, їй теж повинна бути притаманна новизна. Однак ця новизна не має глобального значення (тому пропозиція стає раціоналізаторською, а не винаходом чи корисною моделлю), а має локальний характер – є новою саме для підприємства, якому вона подана. Рацпропозиція не була відома на підприємстві за наявними у нього джерелами інформації. Слід зазначити, що не визнається обставиною, що впливає на новизну раціоналізаторської пропозиції, її використання за ініціативою автора на цьому підприємстві, але не більше як три 3 місяців до подання заяви. Цей строк можна охарактеризувати як своєрідний строк на апробацію раціоналізаторської пропозиції. Щодо новизни варто наголосити на те, що крім юридичної особи, якій вона подана, ніхто не перевіряє її новизну. Тому юридична особа, яка отримала пропозицію, самостійно визначає, чи  така містить новизну, чи ні.

Враховуючи те, що раціоналізаторська пропозиція не реєструється в державних реєстрах, при її поданні юридична особа позбавлена можливості з’ясувати наявність або відсутність тотожної або подібної пропозиції на інших підприємствах (організаціях). Тому автор раціоналізаторської пропозиції міг запозичити чужу ідею, яка вже проваджена (впроваджується) у інших сферах. Водночас законодавство не передбачає серед майнових прав автора раціоналізаторської пропозиції та юридичної особи, якій ця пропозиція подана, права забороняти іншим особам використовувати її.

Відтак використання чужих ідей для формування власної раціоналізаторської пропозиції (в тому числі її повне копіювання) хоча і не впливає на локальну новизну як умову надання правової, однак може спричинити спори щодо порушенням прав інтелектуальної власності інших осіб.

Також вважаємо, що раціоналізаторська пропозиція може стати комерційною таємницею на підприємстві, якому вона подана. Для цього юридична особа повинна вжити заходів для надання їй режиму секретної інформації, яка стосується процесу виробництва.

Раціоналізаторська пропозиція повинна бути корисною для підприємства, якому вона подана. Корисність використання зумовлює підвищення економічної ефективності виробництва (або іншої діяльності юридичної особи) або одержання іншого позитивного ефекту цим підприємством. Водночас не визнаються раціоналізаторськими пропозиції, які знижують надійність та інші показники якості продукції або погіршують умови праці, якість робіт, а також викликають або збільшують рівень забруднення навколишнього природного середовища.

З аналізу норм ЦК України вбачається широка сфера застосування раціоналізаторської пропозиції. Відтак раціоналізаторська пропозиція як об’єкт правової охорони може стосуватися не лише сфери виробництва. Вона може бути подана та прийнята не тільки підприємницькими товариствами, а й іншими юридичними особами. У Тимчасовому положенні вживається словосполучення «підприємства, установи, організації» для характеристики юридичної особи, якій може бути подана раціоналізаторська пропозиція. Для прикладу, пропозиція може мати організаційний характер, зокрема покращувати надання адміністративних послуг органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (шляхом встановлення інформаційних терміналів, схеми облаштування робочих місць, що зумовлює більш швидкий прийом громадян та оперативний розгляд звернень, або кращу взаємодію між підрозділами). Звичайно, в даному випадку корисний ефект не полягатиме в отриманні додаткового прибутку (адже діяльність органів влади не спрямована на отримання прибутку), однак буде покращено якість надання адміністративних послуг.

Відповідно до Тимчасового положення заява про раціоналізаторську пропозицію подається письмово підприємству, діяльності якого стосується пропозиція. Реєстрація заяви про раціоналізаторську пропозицію здійснюється в день її надходження підрозділом з питань інтелектуальної власності або іншим підрозділом, на який покладено виконання відповідних функцій, з обов’язковим зазначенням дати реєстрації. Крім того, обов’язково зазначається дата її використання. Тимчасовим положенням передбачено місячний строк розгляду заяви на предмет визнання пропозиції, що в ній міститься, раціоналізаторською. Про це також вказано і в п. 3.1. Положення про свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію та порядок його видачі.

За результатами розгляду пропозиція або відхиляється, або визнається раціоналізаторською. Після прийняття рішення про визнання пропозиції раціоналізаторською автору (співавторам) має бути видане свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію, яке і засвідчує виникнення права інтелектуальної власності на неї. Відповідно до Тимчасового положення охоронний документ, який засвідчує авторство та інші права щодо раціоналізаторської пропозиції, має назву «посвідчення». У Положенні про свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію та порядок його видачі, що затв. наказом Державного патентного відомства України від 22.08.1995р., йдеться про свідоцтво. Тому автору видається саме Свідоцтво як документ, який засвідчує його права інтелектуальної власності.

Хоча у Положенні про свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію та порядок його видачі зазначено форму Свідоцтва, однак в судовій практиці суди наголошують на необхідності дотриманні не форми, а змісту Свідоцтва [2]. Зокрема, Свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію може оформлятися листом з відповідними відомостями, які передбачені законом. Зазначимо, що Свідоцтво не видається на бланку, а може бути оформлено і на звичайному папері, відтак обов’язковим є лише зазначення всіх необхідних реквізитів.

Порядок розгляду заяви про раціоналізаторську пропозицію, а також порядок прийняття щодо неї рішення встановлюється підприємством. Тому підприємство може самостійно встановити порядок розгляду заяв щодо визнання пропозицій раціоналізаторськими. Враховуючи те, що типового положення щодо цього немає, процедура розгляду на підприємствах може відрізнятися. Однак, як свідчить практика, більшість підприємств в Україні не має таких положень, оскільки в Україні на сьогодні не поширена практика реєстрації раціоналізаторських пропозицій.

Слід зазначити, що дотримання процедури подання і розгляду заяви про раціоналізаторську пропозицію є необхідною умовою для виникнення права інтелектуальної власності на неї. Зокрема, відповідно до правової позиції ВС України при розгляді таких справ необхідно з'ясовувати: чи відповідає заявка на раціоналізаторську пропозицію встановленим вимогам, чи можна використання підприємством ідеї вважати належним рішенням, прийнятим по заяві та таким, що породжує для автора (співавторів) правові наслідки – видачу свідоцтва [3]. Як вказує ВС України у цьому ж рішенні, одночасно з визнанням пропозиції раціоналізаторською та прийняттям її до використання між автором (співавтором) та підприємством укладається договір про розмір винагороди та строки її виплати (щоквартально, щомісячно тощо). Цей договір укладається у довільній формі та підписується сторонами (автором і підприємством).

Фактично така правова позиція зводиться до того, що для виникнення права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію повинна бути сукупність юридичних фактів:

1) подання автором заявки, що відповідає встановленим вимогам;

2) юридична особа повинна розглянути, визнати подану пропозицію раціоналізаторською та прийняти  її до використання;

3) укладення договору між автором та юридичною особою про розмір винагороди та строки її виплати.

Обсяг правової охорони раціоналізаторської пропозиції визначається її описом, а також кресленнями, якщо вони подані. Про це вказано у ст. 482 ЦК України. У Інструкції щодо заповнення форм первинної облікової документації з обліку об'єктів права інтелектуальної власності (винаходів, корисних моделей, промислових зразків, компонувань (топографій) інтегральних мікросхем і раціоналізаторських пропозицій) зазначено, що опис раціоналізаторської пропозиції повинен містити: технічне вирішення певного виробничого завдання щодо конструкції  виробу,  зміни  конструкції  виробу, змін в технології  виробництва,  іншого застосування  техніки та/або складу матеріалу тощо; організаційне рішення щодо діяльності юридичної особи.

 

Джерела:

1. Детальніше див.: Право інтелектуальної власності: Акад. курс: Підруч. для студ. вищих навч.закладів / О. П. Орлюк, Г. О. Андрощук, О. Б. Бутнік-Сіверський та ін.; За ред. О. П. Орлюк, О. Д. Святоцького. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. — С.473-481.

2. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.06.2014р. Справа № 522/30957/13-ц // [електронний ресурс]. – режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/39476689  

3. Ухвала Верховного Суду України від 24.02.2010 р. Справа № 6-4754св09 // [електронний ресурс]. – режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/8516797

 

Для отримання детальнішої консультації щодо захисту прав на раціоналізаторські пропозиції, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, звертайтесь http://yurholding.com/contacty.html

 

Леонід Тарасенко, адвокат

кандидат юридичних наук,

доцент кафедри інтелектуальної власності, інформаційного та корпоративного права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка

 

 


Наші друзі та партнери:

(с) 2011-2013 YurHolding.com
Cтворення сайту - WebDreamLab.com